Легенда про село Бронька

       Колись давно на одній з високих гір поселився злий цар Бринда, який знущався з бідних людей. Мав він багато вірних слугів, котрі виконували його накази якими б жорстокими вони не були.

       В замку де жив цар, були таємні камяні входи, про які ніхто з його слугів  не знав. З гори на гору в царя височів, над річкою, полотняний міст, за допомогою, якого цар перебирався на протилежний бік, де в нього  були бджоли з вуликами. Ця гора так і називається Пчолинок.

        Селяне важко працювали на полях, а в кінці року більшу частину урожаю віддавали царю. Щоб потрапити на свої поля люди проходили вздовж річки, що протікала під полотняним мостом. Бринда побачивши людей, які йшли на поля, наказував своїм слугам виливати на них «кипяток» . Зазнаючи важких опіків селяни не раз поверталися додому не дійшовши на поля.

         Одного разу старійшини зібрали раду, щоб вирішити, як налякати, а можливо і прогнати царя з гори. Вирішили почепити великій худобі на голови  запалені свічки, взяти в руки вили і граблі та піти до царя. Вночі по виганяли худобу качок, гусей. Тварини почали видавати кожен свої різні звуки: корови – мукати, воли – ревіти, качки гуси собі кричати. Знявся гамір і крик.

         Почувши незрозумілі звуки та побачивши вдалині вогняні світла цар наказав осідлати свого «трьох-копитного» коня. Сів на коня і як стрибнув від свого замку аж на плитну (великий камінь), там і розбився. І сьогодні можна побачити сліди від трьох копит, так стали і називати гору де розбився  Бринда – Плитна.  

         З того часу пройшло багато років, люди змогли спокійно жити, а село назвали Бронька. Слуги царські розбіглися, а кам’яний замок заріс густим лісом, залишивши тільки вузькі стежки, що ведуть на гору Город.

         В 2008 році проводились розкопки ужгородськими археологами. Піднявшись на гору можна побачити цеглу з якої будували споруди, Круглий кам’яний зруб колодязя.